Стрічка

Тиждень Мандрівного Docudays UA в Платформі ТЮ

post-image

Вже другий рік поспіль під час Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA на Донеччині на нашій платформі також відбуваються публічні покази.

Цього року фестиваль відбувався протягом тижня, з 30 листопада по 5 грудня, й не обмежувався лише показами. Ми продовжили традицію освітніх програм для фестивалів й організували декілька воркшопів для молоді Маріуполя.

Покази

War Note став першим фільмом у програмі. Зокрема показ в Маріуполі став першим для режисера Романа Любого, який завітав до Маріуполя, спільним переглядом з глядачами.

Після перегляду говорили багато про створення цього фільму, долю його героїв. Одним з глядачів виявився добровольцем, який був певний час на фронті:

«Як виявилося, сам режисер на війні не був. І це пішло картині тільки в плюс, бо за допомогою магії монтажу кадрів та музики вдалося передати перші враження від моторошної атмосфери війни. Глядач вслід за режисером фільму ніби вперше туди поринув. Та найцікавіше, що це “ніби” спрацювало і на тих, хто війну хоч трохи та й бачив, і для кого жахи перетворились там на рутину. От я колись бачив “мертвий” населений пункт (Широкине). Перші враження – найсильніші. Другий візит – вже ні, вже звик, адаптувався, рутина. А фільм повернув відчуття мертвого, розбомбленого міста так, ніби я знову вперше це бачу», – поділився ексучасник команди парамедиків на фронті, Михайло Лебедь.

Наступним фільмом була стрічка «Причина» режисера Андреса Фіґередо, яка зафіксувала 5 років життя в’язнів у декількох в’язницях Венесуели. Перед показом фільму представник місії ООН з прав людини в Донецькій та Луганській областях Октам Газієв познайомив глядачів з ситуацією дотримання прав людини у містах несвободи.

Останнім показом на платформі став фільм портрет «Панки» режисерки Масьї Омс. Стрічка розповідає історію трудних підлітків, які перебувають на реабілітації та борються з привидами минулого на маленькій фермі. Багато глядачів погодилися, що на них вплинув цей фільм своєю щирістю, на яку вони не чекали.

«Я багато років працювала в інтернаті з такими самими підлітками. Але розговорити їх було дуже складно. Завжди сиділи похмурі. А тут. Цікаво, яке режисерка змогла цього досягти. Можливо через неформальну атмосферу місця…», – поділилися думкою одна з глядачок фільму.

Воркшопи

Два дні фестивального тижня були присвячені креативним заняттям, які мали на меті дати вільний й комфортний простір для тінейджерів й тінейджерок міста висловитися й відрефлексувати досвід свого дорослішання.

На першому воркшопі учасникам й учасницям пропонувалось зобразити через фільмування короткого відео ті виклики, з якими вони стикалися у своєму дорослішанні.

Другу креативну сесію проводила мисткиня та арттерапевтка Марія Проніна. У свої практиці художниця створює антидискримінаційні колажі зі звичайної макулатури: використаного паперу, флаєрів та інших матеріалів, що зазвичай чіпляють увагу людини на хвилину, а далі відправляються на смітник. Символічно непотрібний матеріал стає інструментом для створення висловлювання та рефлексії над індивідуальним досвідом.

Воркшоп був покликаний створити комфортний горизонтальний простір, де всі учасники й учасниці зможуть зануритися в дослідження.

 На воркшопі ми багато говорили про те, як атмосфера міста впливала на дорослішання, як погляд на місто змінюється з віком та досвідом.

Результати воркшопу можна побачити у цифровому зіні за посиланням.

Партнери матеріалу

Маєш круту ідею?

    Повідомлення отримали
    Ми прочитаємо його і одразу вам відповімо :)