Стрічка

Феномен руху «Хто замовив Катю Гандзюк?»

post-image

Першу дискусію у проекті «Активація: культура мирних зібрань» ми вирішили присвятити одному з найвидиміших рухів в Україні за останні декілька років – ініціативі «Хто замовив Катю Гандзюк». У матеріалі шукайте інформацію про те, у чому феномен волонтерського руху за справедливість. Сподіваємось, ви знайдете натхненні інсайди. 

Ініціатива виникла, щоб досягти справедливості в справі громадської активістки з Херсона Катерини Гандзюк. Воно стало, мабуть, найгучнішим нерозкритим справою України за останні п’ять років. 31 липня 2018 року Катерину облили сірчаною кислотою, через травми в листопаді вона померла. Замовники і організатори не покарані досі. 

Рух швидко став всеукраїнським – протести проти бездіяльності влади проходять по всій країні, в тому числі в Маріуполі. Тепер представники ініціативи захищають десятки інших українських активістів, які стали жертвами нерозкритих нападів.

На футбольних матчах розміщували банери. Це непросто – принести банер на стадіон, умовити людей тримати його. Учасники ініціативи постійно намагалися донести інформацію до міжнародної спільноти. Поширювали інформацію в соціальних мережах. 

Кожен пост – це цеглинка в успіху.

Зокрема, учасники й учасниці руху склали так званий «список Гандзюк» – 55 фактів нападів і вбивств на громадських активістів в період з 2017-го до вересня 2018 року, які так й не були розслідувані.

Приклади акцій, які влаштовувала ініціатива – «Ніч на Банковій». Організатори зізнаються, що різні люди стояли разом за одну ідею: ліві, праві, хіпстери, ті, хто ніколи не протестував. Вуличні активісти вчили офісних співробітників тримати і запалювати факели, а ті в свою чергу вчили футбольних ультрас ненасильницького спілкування. 

До акцій приєднувалися артисти і співаки, надягали футболки на своїх концертах. Суд ставав майданчиком для комунікацій між активістами і тими, хто приходив підтримати.

Антон Слєпаков, лідер гурту «вагоноважатые» у футболці «Хто замовив Катю Ганздзюк», фото: Olga Soshenko

Окрім акцій активісти провели власне розслідування. Спочатку правоохоронці намагалися звалити провину на людину, яка в момент нападу перебував в 100 кілометрах від міста. Активісти самі з’ясували, де була людина, і тільки через суспільного тиску наслідок початок ворушитися. Але при цьому слідчі нічого не робили з інформацією, яку їм надавали, «втрачали» матеріали. Тільки коли на фейсбук-сторінці ініціативи написали про одне з організаторів – тільки тоді висунули підозру. Хоч якісь рухи у слідстві були тільки після дій активістів.

Універсальний спосіб протестів – бути безпосередньо в цій боротьбі і проживати проблему, прораховувати ризики. Головний секрет – вірити в себе і силу своїх дій.

Матеріал на основі інтерв’ю на сайті svoi.city 

Маєш круту ідею?

    Повідомлення отримали
    Ми прочитаємо його і одразу вам відповімо :)