Стрічка

Про воєнний і надзвичайний стани

post-image

Воєнний стан, згідно з Конституцією України, вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу на Україну та небезпеки державній незалежності України. Закон «Про правовий режим воєнного стану» уточнює, що воєнний стан має вводитись у разі збройної агресії проти України та небезпеки її територіальній цілісності.

Конституція України допускає тимчасові обмеження свободи зібрань в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 64 Конституції). Згідно з чинним Законом «Про правовий режим воєнного стану», якщо Президент у своєму указі про введення воєнного стану передбачив обмеження свободи зібрань, то військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування може в передбачених указом межах (щодо завдань зазначених органів та строку дії обмеженнь) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону «Про правовий режим воєнного стану»). Навіть якщо в указі Президента не буде згадано про свободу зібрань, то Закон все одно додатково визначає, що в умовах воєнного стану забороняється проведення «масових зібрань та акцій» (ч. 1 ст. 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану»). У місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення в тому числі таких заходів правового режиму воєнного стану як заборона зібрань покладається безпосередньо на військове командування та військові адміністрації (ч. 2 ст. 8 Закону «Про правовий режим воєнного стану»).

Під військовим командуванням в Законі «Про правовий режим воєнного стану» маються на увазі: Генеральний штаб Збройних Сил України, Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України, командування видів Збройних Сил України, командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, управління оперативних командувань, командування з’єднань та військових частин Збройних Сил України, а також органи управління інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Запровадження та здійснення цих та інших заходів правового режиму воєнного стану має провадитися відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України типового плану (ч. 3 ст. 8 Закону «Про правовий режим воєнного стану»). А згідно з Додатком до урядової Постанови № 544 «Про затвердження типового плану запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», органами, що залучаються до запровадження та забезпечення заборони проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів є Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, Національна гвардія, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Надзвичайний стан,  згідно з Законом «Про правовий режим надзвичайного стану»,  може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях в разі наступних ситуацій загальнодержавного рівня: 

  • виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення; 
  • здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей або руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення; 
  • виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 
  • виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; 
  • спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства; 
  • масового переходу державного кордону з території суміжних держав; 
  • необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Надзвичайний стан допускає тимчасове, обумовлене загрозою обмеження у здійсненні прав і свобод. Які конституційні права і свободи можуть бути додатково обмежені в умовах надзвичайного стану, визначають статті 41, 43 та 64 Конституції. В указі Президента України про введення надзвичайного стану має бути зазначений вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які можуть обмежуватися у зв’язку з введенням надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також перелік і межі надзвичайних заходів (п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану»).

Конституція України допускає тимчасові обмеження свободи зібрань в умовах надзвичайного стану (ч. 2 ст. 64). Згідно з чинним Законом «Про правовий режим надзвичайного стану», заборонити проведення масових заходів на період надзвичайного стану має право Президент України своїм указом. Проте ця заборона не має розповсюджуватися на заходи, заборона на проведення яких має встановлюватися судом (п. 4 ч. 1 ст. 16 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану»). Тобто, згідно з чинним Законом «Про правовий режим надзвичайного стану», Президент все ж не має права забороняти людям збиратися без зброї мирно, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких були завчасно сповіщені органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 39 Конституції), оскільки лише суд може встановлювати такі обмеження (ч. 2 ст. 39 Конституції).

Заходи з впровадження і забезпечення дії надзвичайного стану здійснюють органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи військового командування (ч. 1 ст. 14 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану»). Ці органи мають право видавати, в межах своєї компетенції, обов’язкові до виконання на відповідній території, в тому числі спільні, рішення, розпорядження, накази і директиви з питань забезпечення режиму надзвичайного стану (ч. 5 ст. 14 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану»). Під військовим командуванням спеціальний закон про надзвичайний стан має на увазі Головний орган військового управління Національної гвардії, Службу безпеки України та Військову службу правопорядку у Збройних Силах України. 

Рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного та воєнного станів приймає Президент України (п. 21, п. 20 ст. 106 Конституції), і затверджує Верховна Рада України (п. 31 ст. 85 Конституції). Виключно Верховною Радою визначається правовий режим цих станів (п. 19 ст. 92, ст. 75 Конституції). Що означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони, які регламентують надзвичайний та воєнний стани (з Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2002). Усі закони та підзаконні нормативно-правові акти про воєнний та надзвичайний стани мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції).

З додаткових матеріалів до книги «Магія вуличного протесту» Михайла Лебедя.

Маєш круту ідею?

    Повідомлення отримали
    Ми прочитаємо його і одразу вам відповімо :)